в означеннях
Тлумачення, значення слова «верблюд»:

ВЕРБЛЮ́Д, а, чол. Велика жуйна тварина, одно- або двогорба, що живе в зоні пустель та сухих степів і відзначається надзвичайною витривалістю. По колючім саксаулі Верблюди пастися пішли (Павло Грабовський, Вибр., 1949, 119); Видніються юрти, біля них в холодку одногорбі і двогорбі верблюди (Олекса Десняк, Опов., 1954, 39); Верблюди тягли великі гарби (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 537);  * У порівняннях. Працював [Абдул], як гірський осел, як терплячий сумирний верблюд (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 384).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 326.

Коментарі (0)