в означеннях
Тлумачення, значення слова «веремія»:

ВЕРЕМІЯ, ї, жін., розм.

1. Сильний крик, галас з метушнею, безладним рухом. Всі веремію підняли (Іван Котляревський, I, 1952, 54); [Степан:] Та що оце ти.. влізла в чуже подвір'я, здіймаєш веремію, та ще й силуєш мовчати? (Марко Кропивницький, II, 1958, 61); Оленку мало не повалили з ніг.. Коли б не Павло, то, здається, й повік не вибралась з тієї тісноти і веремії (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 475).

2. Вир, вихор, коловорот. Зоїна постать поступово тане у веремії світлих сніжинок (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 110);
//  перен. Складні обставини з швидким розвитком подій. Попався у сю веремію [розправу над гайдамаками] і наш дідуган Тарасович, та якось викрутивсь (Олекса Стороженко, I, 1957, 164); [Всі:] Де не взявся сірий вовк — От так веремія! Теслярівна ковалю Кинулась на шию (Іван Кочерга, I, 1956, 525).
Завдати веремії — викликати замішання, зчинити колотнечу. Тут шаблею шукать, а не судами прав Належить. Ножиком завдам їм веремії (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 183); Закрутити (зняти і т. ін.) веремію — зчинити галас, крик, колотнечу. — Учепився він: дайте та дайте [жому].. Не дай.. Таку веремію закрутить, що хоч з хати тікай... (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 122); Крутити веремію — кричати, галасувати, здіймати колотнечу. Ой ти крутиш веремію, а я б сказав, та говію (Номис, 1864, № 3583); Сагайдакові що?.. Йому шаляй-валяй, крути веремію, — хіба він за щось відповідає? (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 245).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 328.

Коментарі (0)