в означеннях
Тлумачення, значення слова «верескливий»:

ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Високий, різкий, пронизливий (про голос, звук). — І-гі-гі-і! — почулося знизу в відповідь тонке, верескливе гукання, й незабаром парубки побачили в долині гурток дівчат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 236); — Стояки тріснули, — гукнув чийсь верескливий зляканий голос (Олесь Донченко, I, 1956, 430).

2. Який верещить. — Ні, пані, у вас єсть цуцик, та ще й дуже верескливий цуцик: він і тепер, от недавно, верещав (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 375); Верескливі одеські хлопчаки вимахували газетами, закликаючи до себе покупців (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 86).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 328.

Коментарі (0)