в означеннях
Тлумачення, значення слова «верх»:

ВЕРХ, у, чол.

1. Верхня, найвища частина чого-небудь; вершина. Гей, у лісі, в лісі Стоять два дубочки, Гей схилилися верхи докупочки (Українські народні ліричні пісні, 1958, 215); Сонце над самим обрієм виглянуло.., осяяло верхи кручі й обличчя обох будівничих (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 67); Загриміло, ударило так, наче розкололися всі найбільші карпатські верхи (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 7);
//  Поверхня землі, якої-небудь рідини і т. ін. Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость (Олекса Стороженко, I, 1957, 60); Рибка.. завмерла, підвівши червоні плавники під самий верх води, і зникла в глибині (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 108).

2. кого, перен. Перевага в чому-небудь. На першому листку так писано, а ось перевернемо на другий, що то там прочитаємо. Може, й наш верх буде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 220); — Держіться, як будемо разом стояти, наш буде верх (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 60).
Брати (взяти) верх — одержувати перевагу в чомусь над ким- або чим-небудь; перемагати. [Микита:] Так ні, не буде цього, ніколи не буде, щоб Семен.. взяв верх наді мною (Марко Кропивницький, I, 1958, 99); Юність завжди відзначається тим, що в неї світлі думки беруть верх над чорними (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 14).

3. Купол, баня. Лебедиця.. зникла десь в срібному тумані, між золотими верхами пишного палацу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 291); Ліворуч виглядає верх церкви (Юрій Яновський, IV, 1959, 10);
//  Покрівля на хаті, будинку і т. ін.; дах. [Дудар:] Ні, я добре спав. У клуні. Верх продраний, зорі (Іван Микитенко, I, 1957, 49); — Верх на кошарі зірвало... вівці в степ утекли (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 164).

4. Димохід на хаті, будинку і т. ін.; димар. Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха (Нечуй-Левицький, III, 1956, 257); Високі стовпи диму вилітали з верхів у небо (Панас Мирний, II, 1954, 203).

5. Зовнішня сторона одягу, який має підкладку, а також матеріал для цієї сторони. Стара Люборацька раз зібралась до міста: треба було Орисі.. верх набрати (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 126);
//  Верхня, зовнішня сторона шапки, зроблена звичайно з якогось матеріалу, а не з хутра. Левко, таки сам, гарний та бравий: ..шапка висока з червоним верхом і з сірою околицею (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 303); За рогом будинку зникла Сашкова постать у шапці з сукняним верхом (Олесь Донченко, II, 1956, 397).

6. тільки мн. верхи, ів, перен., розм. Керівна, найбільш впливова частина суспільства, класу, організації і т. ін. Здебільшого для революції недосить того, щоб низи не хотіли жити, як раніше. Для неї потрібно ще, щоб верхи не могли хазяйнувати і управляти.. (Ленін, 19, 1950, 188); Накличуть лихо на будівництво.. Чи ви хоч повідомляєте верхи про це? (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 172).

7. Високі звуки, ноти (звичайно у співові). Голоси.. звалися.. в партитурі низ та верх (Історія української музики. 1922, 130); Тремтливим, трохи надтріснутим, фальцетивним на верхах тенорком він проспівав уступ (Юрій Смолич, II, 1958, 38); Сильний голос співачки з чудовими верхами ллється вільно і красиво (Радянська Україна, 14.I 1959, 3).

8. у знач. прийм., діал. Поверх, зверху. Знать, з давніх давен ніхто не ткнув її [сіль], бо насіло верх неї густо диму й порохів (Іван Франко, XIII, 1954, 58); Одні виносили дошки.., другі відбирали та подавали їх дальше, треті складали їх одних верх других (Ольга Кобилянська, I, 1956, 461).
З верхом — вище країв посудини або іншої тари, з надлишком (про що-небудь насипане, набране). А в мене овесець важненький, дешево віддам, і міра людська: вісім з верхом (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 10); — Федоре! Я вам ще набавлю мішечок бараболі. З верхом наберу... (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 9); Під верх — під сідло, для їзди верхи (про коня). Об'їжджав він під верх коней і був такий сміливий, що нічогісінько на світі не боявся (Олекса Стороженко, I, 1957, 202); Скакати по верхах — розповідати, міркувати про щось поверхово, не ґрунтовно. — І все то не по верхах скаче, а розумним словом глибоко гвоздить (Панас Мирний, III, 1954, 190); Слухати через верх — слухати неуважно, не задумуючись, не вникаючи в сказане; нехтувати чимось. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 258); Через верх — в дуже великій кількості; багато, надмірно. Вихопилося в нього через верх самолюбство і заступило людей (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 315).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 334.

Коментарі (0)