в означеннях
Тлумачення, значення слова «верхів'я»:

ВЕРХІ́В'Я, я, сер.

1. Верхня найвища частина чого-небудь; верх (перев. дерева, гори). Зазолотились і верхів'я дерева (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 41); Вдалині здіймалися верхів'я гір (Микола Трублаїні, III, 1956, 402).

2. чого, перен. Найвища точка розвитку, найвищий ступінь. [Валент:] Юрба плескала не тоді, як справді ставав ти на верхів'ї свого хисту, а як спускався до низин (Леся Українка, III, 1952, 290); Я переконаний, що твоє місце на верхів'ях слави (Іван Микитенко, II, 1957, 52).

3. Верхня течія річки, а також місцевість, що прилягає до неї. Легкий вітерець прилітає десь із дніпрових верхів'їв (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 345).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 335.

Коментарі (1)