в означеннях
Тлумачення, значення слова «верхній»:

ВЕРХНІЙ, я, є.

1. Який міститься, знаходиться зверху, вище чого-небудь; протилежне нижній. Свої пакунки поклав на верхню поличку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 428); Крізь верхні шибки, над білою завісою темнів стовбур сосни (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 107); Очі загорілись і стали великі та круглі, тонкі ніздрі нервово тремтіли, і верхня губа засмикалась, а з-під неї — зуби білим рядком (Андрій Головко, II, 1957, 165).

2. Який одягається поверх вбрання. Дмитренко скинув з плечей верхнього балахона (Панас Мирний, II, 1954, 265); Несміливо, закляклими пальцями зняли верхній одяг (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 167);
//  Який одягається поверх білизни. Денис нічого не сказав на таке нахваляння, а тільки мовчки став готуватися до поєдинку. Тугіше стяг на животі ременяку, скинув верхню сорочку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 234).

3. Близький від витоків, початку річки. Верхня течія Десни.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 335.

Коментарі (0)