в означеннях
Тлумачення, значення слова «верховіття»:

ВЕРХОВІ́ТТЯ, я, сер. Верхня частина дерева, верхні гілки. Темно в лісі. Молода струнка яворина.. високо сягає рябеньким стовбуром, щоб зеленим верховіттям осміхнутись до блакитного неба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 35); Летять хмарки в блакиті неозорій, шумлять листки зелених верховіть... (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 15);
//  збірн. Над ними [мандрівниками] тихенько гуло верховіття сосен (Олесь Донченко, II, 1956, 29).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 336.

Коментарі (0)