в означеннях
Тлумачення, значення слова «верховий»:

ВЕРХОВИ́Й, а, е.

1. Стос. до верху (в 1 знач.); який міститься, перебуває, діє і т. ін. зверху, нагорі. Верхове гілля того гаю витикалося з-за зеленої гори (Нечуй-Левицький, I, 1956, 195); Розрізняють чотири види або класи лісових пожеж: 1) наземні, або низові; 2) верхові, або вершинні (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 121).

2. Пов'язаний з пересуванням верхи. Щорс любив верхову їзду і добрих коней (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 111).
 Верховий кінь — кінь, на якому їздять верхи.

3. Який їздить верхи. І сидить він у сідлі, Наче добрі ковалі З тим конем його скували, Наче він увесь свій вік Верховий був чоловік (Леонід Первомайський, II, 1958, 496); В нас був.. чудовий вихователь.. спортсмен, гімнаст, фехтувальник, верховий їздець (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 33);
//  у знач. ім. верховий, вого, чол. — Запрягать коні!.. Розіслать верхових! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 267).

4. Який міститься, знаходиться і т. ін. ближче до верхів'я ріки. З верхової сторони греблі вода вдержується на більш високому рівні (Довідник сільського будівельника, 1966, 6).
 Верховий вітер, діал. — вітер, що дме з верхів'я ріки. Вночі повіяв верховий вітер (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 126).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 336.

Коментарі (0)