в означеннях
Тлумачення, значення слова «верша»:

ВЕ́РША, і, жін. Сплетена з лози риболовна снасть, що має форму лійкоподібної корзини. Часом закладав у воду вершу на рибу (Іван Франко, III, 1950, 11); Я з дідами ціле літо ставлю верші, ставлю сіті (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 72);  * У порівняннях. Роззявив рот, як вершу (Номис, 1864, № 6593);
//  перен., зневажл. Про рот. Глянула [Параска] на мене, та як роззявить свою вершу, як гавкне на ввесь город (Нечуй-Левицький, II, 1956, 25); [Прокіп Свиридович:] А ти думаєш, мені гарно дивитись, як ти роззявиш свою вершу? (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 582).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 337.

Коментарі (0)