в означеннях
Тлумачення, значення слова «вертіти»:

ВЕРТІТИ, рчу, рти́ш, недок., перех. і неперех.

1. Рухати, повертати в різні боки. Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 50); Став костоправ мені ладити ногу; вертів, вертів, так мов коваль кліщами (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 223); Вона ніяково вертіла в руках хлібину (Олесь Донченко, III, 1956, 173);
//  Обертати навколо осі; крутити. Але ти [годинник] слухать не хотів, все стрілки чергою вертів (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 194).
Вертіти хвостом — те саме, що Крутити хвостом (див. крутити). Вертів, вертів хвостом бісів Супруненко, та й довертівся! (Панас Мирний, III, 1954, 51); Як не верти [як не крути] див. крутити.

2. перен., розм. Верховодити, розпоряджатися на свій розсуд. Василь колись вертів цілим повітом (Панас Мирний, II, 1954, 147);
//  Повертати, спрямовувати справу, дію і т. ін. за власним бажанням. Не минулося ж і секретарям, що брали з писаря гроші та Левкове діло вертіли, як хотіли (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 304).

3. Свердлити, робити свердлом заглибини, отвори. — А нащо, татуню, вертите так скісно дірки? (Іван Франко, IV, 1950, 331); Обережно підліз він до того місця, ліг горілиць. Тоді наставив свердло, почав вертіти (Борис Грінченко, I, 1963, 256).

4. перен., діал. Бентежити, непокоїти. Тільки се одно мучить, і гризе, і вертить мою душу (Іван Франко, III, 1950, 249); В душі його виколювалася.. думка: збутися тяжкого ворога, що вертів мозок, прошибав душу (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 65).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 333.

Коментарі (0)