ВЕРТІТИСЯ, рчуся, рти́шся, недок.
1. Рухатися,
повертатися в різні боки. Вертячись взад, то вліво,
то вправо, кінь задніми ногами шубовснув в ярок (Іван Франко,
II, 1950, 385); Уляна зібралася на досвітки, вертілася
перед дзеркалом (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 144); Важкі
гармати, здається, вертяться у них у руках, як
іграшки (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 523);
// Обертатися. На
ніжці курячій стояла Та хатка.. І вся вертілася кругом
(Іван Котляревський, I, 1952, 115);
// Лежати, сидіти, стояти
неспокійно, весь час міняючи положення. Верчуся, світу
дожидаю (Тарас Шевченко, I, 1951, 396); За столом сидить
[Юрко], мов на жаринах — крутиться, вертиться, не в
миску дивиться, а все в вікно та в вікно (Іван Рябокляч,
Жайворонки, 1957, 3).
♦ Вертітися як (мов і т. ін.) муха в окропі — те саме,
що Крутитися як (мов і т. ін.) муха в окропі (див.
крутитися). Массаковський тільки дивився, як вона
вертілась мов муха в окропі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 84).
2. розм. Знаходитися де-небудь або біля кого-,
чого-небудь, перебуваючи в русі, не залишаючись на одному
місці. Осавулину жінку давно дражнили на селі
злодійкою, і хазяйки нічого не клали напохваті, де вертілась
осавулиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 191); Біля нього вертівся
Ігор, піддавав у розпечене каміння води (Василь Кучер,
Чорноморці, 1956, 360);
// перен., коло кого—чого. Невідступно
повертатися до того самого (про розмову, думки).
Розмова поки не наладжувалась. Вона більше вертілася коло
хазяйства та коло хатніх турбот (Панас Мирний, IV, 1955,
101); Ястшембський ліг на постіль, курив цигару, а
його думка чогось вертілась коло Василини (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 58).
♦ Вертітися на думці — не виходити з думок.
— Ой, дочко! не дурій! що се ти химеруєш, якісь панські
розкоші есе вертяться в тебе на думці (Марко Вовчок, I, 1955,
16); В кожної доярки вертілося на думці: а навіщо ж
ти Марка зігнав [з ферми]? (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954,
214); Вертітися на язиці (на язику): а) про бажання
щось сказати. — Як спали, Палагночко, душко? — На
язиці в неї вертілась одповідь: — «Гаразд, як ви?» (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 339); Невідомою силою Юхима потягло ближче.
На язиці вертілися, здавалось, страшні для офіцерів
слова (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 251); б) про даремне
намагання пригадати щось добре відоме, але забуте в даний
момент. Зараз Василь із сумом пригадував, скільки
важливого він забув сказати, на язику вертілося, та от
вислизнуло (Юрій Яновський, II, 1954, 105); Вертітися перед
очима — невідступно бути в уяві. Приходжу додому.
Що за знак? З ума не сходить моя дівчина: так перед
очима і вертиться (Панас Мирний, I, 1949, 180).
3. тільки недок. Пас. до вертіти.