в означеннях
Тлумачення, значення слова «вертітися»:

ВЕРТІТИСЯ, рчуся, рти́шся, недок.

1. Рухатися, повертатися в різні боки. Вертячись взад, то вліво, то вправо, кінь задніми ногами шубовснув в ярок (Іван Франко, II, 1950, 385); Уляна зібралася на досвітки, вертілася перед дзеркалом (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 144); Важкі гармати, здається, вертяться у них у руках, як іграшки (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 523);
//  Обертатися. На ніжці курячій стояла Та хатка.. І вся вертілася кругом (Іван Котляревський, I, 1952, 115);
//  Лежати, сидіти, стояти неспокійно, весь час міняючи положення. Верчуся, світу дожидаю (Тарас Шевченко, I, 1951, 396); За столом сидить [Юрко], мов на жаринах — крутиться, вертиться, не в миску дивиться, а все в вікно та в вікно (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 3).
Вертітися як (мов і т. ін.) муха в окропі — те саме, що Крутитися як (мов і т. ін.) муха в окропі (див. крутитися). Массаковський тільки дивився, як вона вертілась мов муха в окропі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 84).

2. розм. Знаходитися де-небудь або біля кого-, чого-небудь, перебуваючи в русі, не залишаючись на одному місці. Осавулину жінку давно дражнили на селі злодійкою, і хазяйки нічого не клали напохваті, де вертілась осавулиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 191); Біля нього вертівся Ігор, піддавав у розпечене каміння води (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 360);
//  перен., коло кого—чого. Невідступно повертатися до того самого (про розмову, думки). Розмова поки не наладжувалась. Вона більше вертілася коло хазяйства та коло хатніх турбот (Панас Мирний, IV, 1955, 101); Ястшембський ліг на постіль, курив цигару, а його думка чогось вертілась коло Василини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 58).
Вертітися на думці — не виходити з думок. — Ой, дочко! не дурій! що се ти химеруєш, якісь панські розкоші есе вертяться в тебе на думці (Марко Вовчок, I, 1955, 16); В кожної доярки вертілося на думці: а навіщо ж ти Марка зігнав [з ферми]? (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 214); Вертітися на язиці (на язику): а) про бажання щось сказати. — Як спали, Палагночко, душко? — На язиці в неї вертілась одповідь: — «Гаразд, як ви?» (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 339); Невідомою силою Юхима потягло ближче. На язиці вертілися, здавалось, страшні для офіцерів слова (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 251); б) про даремне намагання пригадати щось добре відоме, але забуте в даний момент. Зараз Василь із сумом пригадував, скільки важливого він забув сказати, на язику вертілося, та от вислизнуло (Юрій Яновський, II, 1954, 105); Вертітися перед очима — невідступно бути в уяві. Приходжу додому. Що за знак? З ума не сходить моя дівчина: так перед очима і вертиться (Панас Мирний, I, 1949, 180).

3. тільки недок. Пас. до вертіти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 333.

Коментарі (0)