в означеннях
Тлумачення, значення слова «вервечка»:

ВЕРВЕ́ЧКА, рідко ВІРВЕ́ЧКА, и, жін.

1. Один з чотирьох мотузочків, на яких підвішена колиска. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. У колисці мала дитина, — вона в мене знає, як заколихати злегка, за вервечки (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 435); Скрипить на вервечках колиска, І вітер по шибці шкребе (Андрій Малишко, II, 1956, 126); Біля лежанки, на вузлуватих вірвечках, висить колиска (Микола Олійник, Леся, 1960, 49);
//  рідко. Мотузок. Погуляв, як собака на вервечці (Номис, 1864, № 12491).

2. перен. Ряд, валка кого-небудь, низка чого-небудь. І не сам гуляє Василь, а назбирає коло себе цілу вервечку таких, які сам, школярів і пішли (Панас Мирний, IV, 1955, 78); На станційку влетів чорний задимлений паровоз, тягнучи за собою вервечку опецькуватих цистерн (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 257).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 327.

Коментарі (0)