ВЕСЕЛО. Присл. до веселий. Жваво та весело
розмова у їх ішла (Марко Вовчок, I, 1955, 167); У Наринського весело
поблискували очі (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 151); На
весіллі музика гучна, То ж то шпарко та весело грає!
(Леся Українка, I, 1951, 80); Було тихо і сумно, хоч сонце
так весело освічувало кухню (Панас Мирний, III, 1954, 152);
// у знач. присудк. сл. Колись там весело було. Бувало,
літом і зимою Музика тне (Тарас Шевченко, II, 1953, 9); Сьогодні
весело мені! (Максим Рильський, Голос. осінь, 1959, 5).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 340.
ВЕСЕЛО... Перша частина складних слів, що відповідає слову веселий у 1 знач., напр. веселовидий, веселогубий, веселоокий і т. ін.; у 3 знач., напр.: веселокорий, веселокрилий і т. ін.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 340.