ВЕСЬ 1 (ВВЕСЬ, УВЕСЬ), всього (усього), чол., вся (уся), всієї (усієї), жін., все (усе), всього (усього), сер., займ. означ.
1. Означає щось як ціле, неподільне,
взяте повністю. Ой сину, мій сину, Моя ти дитино! Чи є
кращий на всім світі, На всій Україні! (Тарас Шевченко, I, 1951,
231); Річка — не калюжа. Води ще стане на ввесь вік!
(Леонід Глібов, Вибр., 1957, 39); Сусід мій увесь час, мабуть,
спостерігав мене збоку, бо коли я несподівано до нього
звернувся, він аж кинувся (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 106);
Від усієї картини віє чимось пісенним (Олександр Довженко, I, 1958,
34);
// Означає цілковите охоплення чим-небудь якоїсь
особи, предмета, явища. Увесь об колючки подрався;
Як чорт, у реп'яхах весь був (Іван Котляревський, I, 1952, 124);
Дівчинка протирає очі, зиркає ними ще вся уві сні, в
солодких видіннях (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 180);
// всі, всіх,
мн. Означає цілковите охоплення окремих
однорідних осіб, предметів, явищ — кожного у нерозривному
зв'язку з іншим. На лівій руці всі пальці трусились
безперестану, навіть тоді, як він спав (Нечуй-Левицький, II,
1956, 172); — Навіщо знущаєтеся з малого хлопця,
паскудні боягузи?! — гукав усіма, які знав, мовами
розгніваний Чіпаріу (Юрій Смолич, I, 1958, 53); Рубін одягся, як і всі
учні (Іван Сенченко, Опов., 1959, 4);
// у сполуч. з кільк. числ.
Указує на повну кількість, виражену цим числівником.
Коли б сім собак, то б од усіх сімох од'їлась (Номис,
1864, № 3345); Він знає всі вісім вітрів, як братів
рідних, розуміє мову неба і моря (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 417);
// у сполуч. з абстр. ім. Означає вищий ступінь
виявлення якості, стану і т. ін. Всю свою ненависть до
хижацтва Франко сконцентрував в образі орла-беркута
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 38); Я прагну усю мою тугу В
єдинеє слово зложить (Леся Українка, IV, 1954, 107).
2. у знач. ім. все, всього, сер. Вичерпне охоплення,
сукупність предметів, явищ, дій, понять; те, що є, без
винятку. Упоравшись зо всім, присів, понурив голову та
й задрімав собі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 7); Як я люблю оці
години праці, Коли усе навколо затиха (Леся Українка, I, 1951,
180); Все палало кругом... Скаженіли охриплі гармати...
(Володимир Сосюра, Так ніхто.., 1960, 35);
// всі, всіх, мн. У повному
складі, без винятку. Сього чоловіка всі поважали
змолоду (Марко Вовчок, I, 1955, 72); Сіли обідати. Усі мовчки
їли (Панас Мирний, IV, 1955, 116);
// все, мн. всі. Уживається
як узагальнююче слово при переліку. [Тетяна:]
Він так недавно в нас, аж я мов здавна його знаю!
..Обличчя, постать, очі — все, усе я бачила вже десь
давно!.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 148); Собаки й вівчарі
твої, Усі ви — вороги мої: Од вас мені життя немає…
(Леонід Глібов, Вибр., 1957, 71).
3. при ім. з прийм. з (зо), на. Утворює сполуки
способу дії, що означають повноту, посилене протікання
дії. — Мовчи! — писнула пані, наскакуючи.. — Ти ще зо
мною заходиш? Та зо всього маху, як сокирою, стару по
обличчю! (Марко Вовчок, I, 1955, 136); Комар присів на лоб, щоб
з усієї сили Свій гострий носик устромить (Леонід Глібов, Вибр.,
1957, 193); [Хома:] Іде хтось там? Ні, хтось гукає?!
Куди ж подітися мені? .. (Тіка з усіх ніг) (Марко Кропивницький, V,
1959, 266); В хліві кувікало на весь голос порося (Андрій Головко,
II, 1957, 122).
Весь (вся, все) в... кого — про велику схожість з
ким-небудь. Мамочко, голубочко, моя ріднісінька! Та я
ж вся у тебе... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 426); Все одно
(рівно): а) байдуже, однаково, так чи інакше. І нащо б
мені здалися В замку пишнії палати? Чи в палатах,
чи в хатині Все одно мені лежати (Леся Українка, I, 1951,
383); б) подібно до чогось, так само, однаково. Та й
що варт селянин без землі? Усе одно, що пташка без
повітря, риба без води (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); в)
незважаючи ні на що, як би не було. Добре лірику,
їй-право! Встане, гляне у вікно... Може, вам і
нецікаво, — Він напише все одно (Степан Олійник, Вибр., 1959, 169);
Все (всі, весь і т. д.) чисто; Геть усе (усі, увесь і
т. д.), підсил. — абсолютно, без винятку все (всі, весь
і т. д.). Міг би я вам розповісти про цей Упель все чисто:
і яка його бистрінь, і де були розташовані вогневі точки
(Олесь Гончар, Новели, 1954, 38); Всього доброго
(найкращого) — форма прощання з добрими побажаннями.
Бувайте здорові, бажаю Вам всього найкращого. Л. Косач
(Леся Українка, V, 1956, 127); Всього на (за) — близько,
тільки на (за). Соломіїн човен повернув боком і був усього на
аршин од турецького, коли турки загалакали (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 386); Всі до одного (як один), підсил. —
поголовно, абсолютно всі. Всі, як один, повертали голови
до дверей (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 275); На все [добре] —
форма прощання з добрими побажаннями. — Тож до
Слуцька нам по дорозі. Поки, на все... Дорогою вже
наговоримося, — і він, козирнувши, вийшов (Олесь Досвітній, Вибр.,
1959, 77); На всі боки — дуже, як тільки можна.
Вибанітував на всі боки (Номис, 1864, № 3804);
Розгулявся на всі боки, Все байдуже, все дарма... (Леонід Глібов, Вибр.,
1957, 120); На всі сто див. сто; На всю губу див. губа;
Не всі дома у кого — про недоумкувату, божевільну
людину. — Не всі, бач, дома — божевільна... (Панас Мирний,
II, 1954, 145); Та й по всьому: а) про закінчення
чого-небудь; б) про незначну кількість чого-небудь. Деякі
прожили тут і всі десять років, але не забагатіли,
хіба що із землянок перейшли в хати рублені, а майна
того, що на плечах та біля печі, та й по всьому (Петро Панч,
Гомон. Україна, 1954, 119); Чи всі дома, у кого — чи
нормальна людина. Він шарпав агронома. Той
закричав: «Чи всі у тебе дома?!» (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 39).