в означеннях
Тлумачення, значення слова «весна»:

ВЕСНА́, и, жін.

1. Пора року між зимою і літом, яка характеризується подовженням дня, потеплінням, появою перелітних птахів, розквітом рослин і т. ін. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила (Тарас Шевченко, I, 1951, 136); Травень надворі... Значить, весна, Значить, гілки набростилися, І даль така прозора, ясна, І зорі грозою вмилися (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 59).

2. перен. Молодість, роки дитинства і юності. Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни (Іван Франко, X, 1952, 13); Нехай твою [сестрину] весну минуть Вітри та морози (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 112);
//  Що-небудь початкове, яке провіщає розквіт, розвиток, перемогу чогось. І сталось. Перший грім з «Аврори» Весну народну возвістив, І Київські прадавні гори Червоний прапор осінив (Максим Рильський, I, 1956, 415);
//  Світле, радісне почуття. Хуга надворі північна, В серці — весни течія (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 216); Весна в кожному серці, райдуга в очах (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 359).

3. Рік (тільки при визначенні віку кого-небудь). Був я підлітком і не знаю, Скільки весен тобі було, Як зустрілись ми серед гаю, Де зі скелі б'є джерело (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 38); — Старий Йонеску.. позаторік святкував соту весну свого життя (Юрій Смолич, I, 1958, 46).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 341.

Коментарі (0)