ВЕСНЯ́НКА 1, и, жін.
1. Хорова народнообрядова пісня, в якій оспівується пробудження природи, кохання, надії на врожай і т. ін. Заспіває.. З дівчатами на вигоні — Гриця та веснянку (Тарас Шевченко, I, 1951, 25); Здалека заносилися дівочі голоси — співали веснянку (Марко Вовчок, I, 1955, 348); Вечорами дівчата співають веснянок (Юрій Яновський, I, 1954, 259).
2. Народна назва пташок, що прилітають ранньою весною. Веснянкою він, як і всі наші птахолови, називає весняних пташок, що перші приносять нам з далеких теплих країв свою нову пісню (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 6).