в означеннях
Тлумачення, значення слова «вголос»:

ВГО́ЛОС (УГО́ЛОС), присл. Так, що можна чути, голосно (говорити, сміятися, плакати, читати, думати і т. ін.). Дворові не шепталися, а вголос гомоніли між собою, що як не крути, а правда своє візьме (Панас Мирний, IV, 1955, 209); Маруся взяла яблуко й так химерно гризла його трьома зубами в роті, що дитина аж уголос зареготалась (Нечуй-Левицький, III, 1956, 349); Ганна Степанівна вишивала, а чоловік її читав уголос книжку (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 376); Побачивши Василька, вона заплакала вголос (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 94); — Потрібні господарі, — подумав Никодим уголос (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 308.

Коментарі (0)