в означеннях
Тлумачення, значення слова «вгороджувати»:

ВГОРО́ДЖУВАТИ (УГОРО́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., ВГОРОДИ́ТИ (УГОРОДИ́ТИ), оджу, одиш, док., перех.

1. З силою встромляти якийсь предмет, переважно-гострий, у що-небудь. Та лебідка й пісню співать починає Старому Ярославові, Хороброму Мстиславові, Що лютого Редедю полонив І перед його військом касозьким ніж у серце вгородив (Панас Мирний, V, 1955, 261); Вгородив [Спиридон] спересердя ціпок на добру четверть у мокру землю (Любов Яновська, I, 1959, 476);
//  діал. Всаджувати, поміщати щось куди-небудь. Музики установляють амфору, угородивши її в пісок (Леся Українка, II, 1951, 318); З трудом, при помочі панича З.. вгородив його [мішок] на поличку над своєю головою (Іван Франко, III, 1950, 220).

2. перен. Втуплювати у щось (очі, погляд). Думки її далеко були від того, хоч вона й вгородила свої очі у купу лушпанин... (Панас Мирний, III, 1954, 235).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 308.

Коментарі (0)