в означеннях
Тлумачення, значення слова «віче»:

ВІЧЕ, а, сер.

1. У давній Русі — народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах. Він [князь] не міг силою примусити населення йти на війну і.. цілком залежав од віча (Історія СРСР, I, 1956, 55); Михайло привіз багаті дари княгині Ользі, мав наказ віча поговорити з нею, нагадати про укладений ряд (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 444).

2. зах., заст. Масові збори населення; мітинг. А у Стрию славнім місті Там русинів більш як двісті зібралося на віче (Іван Франко, X, 1954, 128); Молоденька ся партія хлопська скликувала віча по Мазурщині і радила про справи мужицькі (Василь Стефаник, II, 1953, 56); У 80-х і 90-х роках селянські віча [в Галичині] подекуди набирали характеру загальнонародного протесту проти соціального поневолення (Історія української літератури, I, 1954, 500).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 691.

Коментарі (0)