в означеннях
Тлумачення, значення слова «вічність»:

ВІ́ЧНІСТЬ, ності, жін.

1. Плин часу, що не має початку й кінця.  * Образно. Нехай життя — момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (Іван Франко, XI, 1952, 172);
//  чого. Безконечність. Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя, в вічність матерії (Леся Українка, I, 1951, 271).

2. Про дуже довгий час, віки. Одна тільки хвиля одділяла минуле од того, що сталось, а здавалось, що проминула вічність (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 100); Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди з припорошілими саквами (Максим Рильський, I, 1956, 256); Вічністю здалися Дмитрові якихось півгодини (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 45);
//  Пам'ять про когось у віках. У вічність слава двері їм відчинить, Хто впав за честь і волю Батьківщини! (Іван Нехода, Сонце.., 1947, 16).
На вічність — назавжди, на віки. [Павло:] Все спродам і ранньою весною в Оренбурзьку губерню... Банк грошей дасть, і я куплю там сто десятин на вічність (Карпенко-Карий, II, 1960, 107); Піти (відійти, канути і т. ін.) у вічність — зникнути безповоротно, безслідно. Віра і безвір'я, Золото й грязюка.., Сила і немічність, — Все тут [на кладовищі] уляглося, Все пішло у, вічність (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 162); Ціла вічність — дуже довгий час. Здавалося, що з тієї хвилини, як вона потрапила в болото, минула ціла вічність (Олесь Донченко, II, 1956, 55).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 692.

Коментарі (0)