ВІДБРИ́ТИ, ию, иєш, док., перех.
1. Вибрити якесь місце.
2. перен., фам. Різко відповісти, вилаяти. — Отак ти мене, Ваню, й тоді одбрив (Юрій Яновський, Мир, 1956, 176); — Добре ж ти його відбрила (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 86).
ВІДБРИ́ТИ, ию, иєш, док., перех.
1. Вибрити якесь місце.
2. перен., фам. Різко відповісти, вилаяти. — Отак ти мене, Ваню, й тоді одбрив (Юрій Яновський, Мир, 1956, 176); — Добре ж ти його відбрила (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 86).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 558.