ВІДБУВАТИ, аю, аєш, недок., ВІДБУТИ, буду, будеш; мин. ч. відбув, була, ло; мн. відбули; док.
1.
перех. Виконувати протягом певного строку яку-небудь
роботу, повинність, обов'язок. Під нашою пущею саме
одбували косовицю (Марко Вовчок, VI, 1956, 338); Рядові
козаки — підпомічники не тільки працювали для
військових потреб, але й відбували повинності на користь
козацької старшини (Історія УРСР, I, 1953, 289); Потім
він служив у війську, відбув італійську кампанію 1859 р.
(Іван Франко, IV, 1950, 199);
// Переносити кару, страждання,
труднощі; терпіти. Бодай же вас, чорні брови, Нікому
не мати, Коли за вас таке лихо Треба одбувати (Тарас Шевченко,
I, 1951, 36); Він залюбки згодився б тепер одбути кару
за Грицька (Степан Васильченко, I, 1959, 175);
// Проходити курс
чого-небудь. Звичайно ж, тільки Захара Билину могли
призначити на виїзд, коли всі студенти відбувають
практику при академії (Іван Ле, Право.., 1957, 93); У
Харкові, де Кухаренко відбув науки, спізнався він в сорокових
роках з Костомаровим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 49);
//
Проводити певний час відпочиваючи або працюючи.
Тепер Хома саме відбував цей тиловий медовий період
(Олесь Гончар, I, 1954, 184); Батько, відбувши зазначений
час на роботі, їй [жінці] допомагав (Панас Мирний, IV, 1955,
327);
// Відзначати урочисте свято, справляти весілля,
влаштовувати вечірку тощо. Вона .. рушники подавала,
а у неділеньку і весілля відбули (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
471); — Допоможіть нам відбути наше святкування
(Панас Мирний, V, 1955, 415);
// тільки док. Провести якийсь
захід. Хоч щойно відбули її [прогулянку], згадували
про неї, як про давноминулий факт (Ірина Вільде, На порозі,
1955, 59);
// Приймати й частувати гостей, запрошених
з якоїсь важливої побутової нагоди (похорон,
весілля і т. ін.). Вона вирішила одбути гостей по-людськи
(Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаща, 1964, 69);
Відбувати людей.
2. тільки док., перех. Позбутися, уникнути кого-, чого-небудь небажаного. Було, чи яке судове ледащо вчепиться, то я вмію лагідненько його малими грішми відбути (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 155); — Ох, братці! Лишенька мого Абияк не відбудеш... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 78).
3. неперех. Від'їжджати, відходити. З Чигирина в Переяслав Богдан одбуває (Українські народні думи.., 1955, 127); [Степан:] Я скоро відбуду в район на державну службу (Олександр Корнійчук, II, 1955, 86).