ВІДБИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВІДБИТИСЯ, відіб'юся, відіб'єшся; мин. ч. відбився, билася, лося; наказ. сп. відбийся; док.
1. Відламуватися, відпадати, відколюватися внаслідок ударів. Від горшка відбилось вухо.
2. Захищаючись від когось, завдавати ударів.
Кинулися улани живо боронити майора, що був вже кріпко
поранений, та ще таки відбивався (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 390); Матрос відбивався ногами й так ударив
одного в живіт, що жандарм відлетів і покотився до
присінців (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 111); Кирило Іванович
насилу одбився від собак (Панас Мирний, I, 1954, 162); Тільки
твердо так трималось Місто гордеє, уперте, Раз
одбилось, потім вдруге (Леся Українка, I, 1951, 375);
//
перен. Виправдуючись, наводячи докази, захищатися від
чиїхось закидів, обвинувачень. — Адже ж кажуть,
що й сова хвалила своїх дітей, що, мов, кращих і на
світі нема, — одбивалась Уляся (Нечуй-Левицький, IV, 1956,
338); — Та що ви, хлопці, — одбивався Павло, але
дружня розмова була порушена, спалахнула сварка (Василь Кучер,
Прощай.., 1957, 293); Удовенко захотів відбитися
жартом: — А що ж, можна з переляку і померти
(Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 36).
3. Відходити, віддалятися від товариства, гурту,
стада. Риба ходить у морі великими табунами, а від
того табуна відбиваються менші табуни (Юрій Збанацький, Мор.
чайка, 1959, 123); Б'ється Остап і рубається, аж
правиця козацька зомліває, одбився далеко від своїх
(Марко Вовчок, I, 1955, 333); Одна галка чомусь одбилась від зграї
піднялась вище за всіх (Олесь Донченко, IV, 1957, 85);
//
Відставати від тих, з ким разом ішов, біг, летів і т. ін.
Йдуть та й ідуть [заробітчани], чорні, похилені,
мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі, що відбились од
свого ключа (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); Вона, захопившись
красою весняного лісу, зайшла дуже далеко, відбилася
від подруг, стомилася (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 44);
//
Утрачати зв'язок з товариством. З весною дехто [з
хлопців] почав одбиватися від гурту (Іван Микитенко, Повісті..,
1956, 144); На музики перестала ходити, од дівчат
одбилася (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 85); Докладно Вам сказати,
що і як звертає на себе увагу.. я тепер не можу, бо вже
давно, як відбилась від всякого товариства (Леся Українка, V,
1956, 62);
// Віддалятися, відходити від певного місця.
Від берега непомітно відбивається човен, на якому..
сидить сивобородий Іванів дід (Михайло Стельмах, Кров
людська.., I, 1957, 170); Оце я відбився від путі (Ганна Барвінок,
Опов.., 1902, 204).
♦ Відбиватися (відбитися) від дому (сім'ї і т. ін.) —
переставати бувати вдома, серед членів сім'ї і втрачати
зв'язок із ними. Поступлю я, тату, в суд або десь в
урядники, таки в нашому місті. І од дому не одіб'юся,
і до чину дослужуся (Нечуй-Левицький, I, 1956, 182); — За
роботою і товариством зовсім, Іване, відбився ти від сім'ї
(Михайло Стельмах, II, 1962, 213); Відбиватися (відбитися) від
рук — ставати неслухняним, переставати слухатися
кого-небудь. — Тільки гляди мені, Ігоря нашого
стримуй. Геть від рук почав одбиватися (Василь Кучер,
Чорноморці, 1956, 395); Хлопець перестав слухати батька
й відбився від рук матері (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 34).
4. розм. Переставати займатися чим-небудь. Боліло
в неї серце дивитись, як її Романко ходить до школи,
..відбивається від хліборобства (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102);
Ось Женя не відіб'ється від роботи (Іван Ле, Міжгір'я,
1953, 40);
// Відхилятися в розмові від певної теми,
питання тощо. [Магістер:] Колеги, ми відбилися
від теми (Леся Українка, III, 1952, 99).
5. на чому, у чому. Залишати свій слід. Листок
відбився на твердій породі (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 78);
// Залишатися (про слід від чогось). На снігу добре відбився
слід його [вовка] лап (Олесь Донченко, IV, 1957, 93).
♦ Відбиватися (відбитися) в пам'яті —
запам'ятовуватися. Ось яка та картина, що відбилася в пам'яті
моїй наперекір течії вічно біжучого часу (Леся Українка, III,
1952, 742).
6. фіз. Зустрівши перепону, повертатися в зворотному
напрямку (про світло, радіохвилі і т. ін.). Світло
електрики відбивалося від дзеркального скла (Олександр Копиленко,
Тв.. 1955, 271); Якщо на шляху поширення радіохвиль
зустрінеться який-небудь об'єкт, енергія імпульсів
відіб'ється від нього і почне поширюватись в усі боки
(Основи радіотехніки, 1957, 204);
// Віддзеркалюватися на
гладенькій, блискучій поверхні. В її [річки] темній
глибині відбивається і ліс, і гори, і село з хатками та
садками (Панас Мирний, IV, 1955, 316); У шибці, як у дзеркалі,
відбилося.. її обличчя (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959,
209);
// Віддавати луною, відлунювати. Голосна луна
розляглася серед тихої ночі, одбиваючись по кілька раз
од гори, од скелі до скелі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 60); А з
криниці як не відіб'ється його голос ще вдвоє сильніше
(Іван Франко, IV, 1950, 74); Тисячоголосе «ура» сколихнуло
сільську тишу й луною відбилося від лісу (Петро Панч, Вибр.,
1947, 364).
7. Виділятися, вирізнятися на тлі чогось. Здоровий засмалений морським вітром вид [Алі] та червона хустка на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390).
8. Проявлятися, виявлятися (про зовнішній вияв почуттів, стану і т. ін.). В його чорних блискучих очах відбивався внутрішній спокій душі (Іван Франко, V, 1951, 16); Щире співчуття.. відбилося на Любчинім лиці воднораз з неприхованим здивуванням (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 214).
9. Відображатися в чому-небудь. В славних трудових ділах хліборобів України, як сонце у краплині води, відбивається відданість радянських людей.. Батьківщині, ленінській партії комуністів (Радянська Україна, 4.VIII 1959, 1); В нашому розкутому труді Розквітли людства сили молоді, Відбились мрії творчі, невгомонні (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 40).
10. Знаходити своє вираження в художніх образах, картинах тощо. В них [піснях] відбивалась сумна історія батьків (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 16); В його картині чарівній Відбився край в усій красі своїй (Микола Бажан, II, 1947, 217).
11. Впливати на кого-, що-небудь, позначатися на комусь або чомусь. Як же побуваю в гостях, то нервове напруження одбивається часом на тому, що голова вранці не свіжа і груди щемлять, їм гірше (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 335); Згодовування тваринам зеленої маси люпину і конюшини добре відбивається на прирості ваги і якості тваринницької продукції (Колгоспник України, 7, 1957, 35); Я й так боюсь, мамочко, що моє лихо відіб'ється на твоїх і без того неміцних нервах (Леся Українка, V, 1956, 322); Соколова відповіла Валєнсу, що катастрофа не відіб'ється на темпі будівництва і воно буде закінчене точно в строк (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 235).
12. тільки недок. Пас. до відбивати 1—4, 6, 7, 9, 10, 12—14. Найкращі сорти рослин засвоюють лише 1,5—2 проценти сонячної енергії, яка падає на нашу планету, а решта її відбивається земною кулею в космос (Наука і життя, 3, 1957, 3); Про свої переклади з Гейне довідалась я, що вони таки не загублені, але мають перше бути видру ковані у «Віснику», а потім вже відбиватися окремим виданням (Леся Українка, V, 1956, 337).