ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ, а, е.
1. Який нічого не боїться;
хоробрий. Останнім приплив із своїми краянами
Федір Андріяка, відчайдушний шибайголова (Олесь Гончар,
Таврія.., 1957, 13); [Огнєв:] В голові нашої колони
підуть два ескадрони відчайдушних рубак (Олександр Корнійчук, II, 1955,
44);
// Пов'язаний із риском; безрозсудно сміливий.
Жінки-в язні.. не думали, що якась з їхніх товаришок
відважиться на відчайдушний крок (Антон Хижняк, Тамара,
1959, 196); Вона оживала на очах, ніби захоплена якимсь
одчайдушним наміром (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 126).
2. Який виражає відчай, пройнятий ним. В таборі фашистів зчинився відчайдушний лемент і переполох (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 133); — Ніхто мені тепер не допоможе, — вимовила з одчайдушною приреченістю Зінька (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 248).
3. Гранично напружений. В завмерлій тиші хати
стало чути приглушений гул віддаленого десь на
аеродромі відчайдушного.. бою (Ле і Левада, Південний захід, 1950,
368); Обидва брати в числі перших видерлись на мури
і кинулись у саму гущу бійців, де у відчайдушному герці
гренадери врукопаш билися з яничарами (Спиридон Добровольський, Очаківський
розмир, 1965, 166);
// Дуже сильний ступенем свого
вияву. По алеї ідуть, взявшись під руки, Віктор і
Людмила. Мовчазні обоє. На обличчі у нього вираз
відчайдушної рішучості, а в неї — вираз подиву й нерозуміння
(Андрій Головко, I, 1957, 477); В нинішніх умовах як ніколи
зростає значення єдності соціалістичних країн.
Міжнародна реакція робить одчайдушні спроби порушити цю
єдність (Радянська Україна, 22.II 1957, 1).