ВІДЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ВІДЧІПЛЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ВІДЧЕПИ́ТИСЯ, еплюся, епишся; мн. відчепляться; док.
1. Будучи причепленим до чогось або зачепленим за щось, звільнятися. Ішла баба дубнячком, зачепилась гапличком: сюди смик, туди смик — одчепися, мій гаплик (Номис, 1864, № 12535).
2. перен., розм. Переставати надокучати, заважати кому-небудь. — Відчепіться!.. Чого ви до мене пристали? (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 292); * Образно. Навіть поблизу розпаленої печі сей упертий мороз відчіплявся від нього лише з одного боку (Іван Франко, VII, 1951, 344).