в означеннях
Тлумачення, значення слова «відчиняти»:

ВІДЧИНЯТИ, яю, яєш, недок., ВІДЧИНИТИ, иню, иниш, док., перех.

1. Відводити, відхиляти вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, доступ до чогось або вихід назовні. — Пора вікна відчиняти! (Панас Мирний, III, 1954, 151); Одчиняйте двері — Наречена йде! (Павло Тичина, I, 1957, 45); Близько хата, де дівчина Ворота одчинить (Тарас Шевченко, I, 1951, 7); Ольга відчинила кватирку, яка жалібно заскрипіла на старих іржавих петлях (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 73);
//  Робити вільним вхід, доступ до чого-небудь або вихід назовні. Одчиняє він хату, уступив, молодиці з ним всипали (Марко Вовчок, I, 1955, 164); Відчинив канцелярію і ввів хлопців до неї (Іван Франко, VI, 1951, 173);
//  Піднімати вгору віко скрині, коробки тощо, роблячи вільним доступ усередину. Вона тільки що була у своїх панських будинках, відчиняла свої скрині (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 436); Гальванеску відчинив невеличку шкатулку (Юрій Смолич, I, 1958, 61).
Відчиняти (відчинити) двері для кого-, чого-давати можливість користуватися, займатися чим-небудь. Наука була лиш для панських синів, а Жовтень всі двері для нас відчинив (Наталя Забіла, Малим... 1958, 14).

2. рідко. Те саме, що відмикати 1. Не тямлячи, що робить, Христина босоніж вискакує в сіни, обережно відчиняє защіпку (Михайло Стельмах, I, 1962, 160); [Перун:] Та й проклята колодка, така величезна, і діра, здається, велика, а одчинити не можна! (Іван Франко, IX, 1952, 398); Іде [пастух] до воріт і хоче відчинити замок, служебка кидається за ним, хапає за руки і не дає відмикати (Леся Українка, II, 1951, 203).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 660.

Коментарі (0)