в означеннях
Тлумачення, значення слова «відчитувати»:

ВІДЧИТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧИТАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. тільки док. Закінчити читати лекцію, урок тощо. До роботи в школі Чепур ставився як до звичайнісінької служби. Відчитав уроки і додому (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 213).

2. Читати що-небудь переважно нерозбірливо написане. Професор Дубровський став роздавати зошити, при чім кожному ученикові [учневі] відчитував свої замітки (Осип Маковей, Вибр., 1954, 54); Вибачайте, що пишу так погано, — може, Ви й не відчитаєте того (Леся Українка, V, 1956, 247).

3. що в чому, звичайно док., перен., рідко. Помітити, зрозуміти. В тих темно-синіх очах.. Все відчитала нараз і душею збагла Клеопатра (Іван Франко, XIII, 1954, 318); — Не піддавайтеся ніяким впливам, — обізвався він, мов відчитав, що в моїй душі діялося, — і кріпіть вашу душу (Ольга Кобилянська, I, 1956, 155).

4. кого, розм. Робити зауваження кому-небудь; повчати, лаяти. — Така вродлива жінка, а смалить тютюн, як гусар, — вдавано нахмуривши брови, відчитувала її Валентина (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 16); [Одарка:] Ви за нами не дуже, а ми за вами й байдуже!.. [Маруся:] Он як відчитала! (Марко Кропивницький, I, 1958, 72); Він з усмішечками та жартами, але добре-таки відчитав Яреська (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 536).

5. кого, заст. Згідно з забобонами—читаючи молитви, виліковувати кого-небудь, відводити від когось нещастя. — От я і почала її [Пріську-московку] відчитувати... Вичитаю од перестріту — не бере, зачала від уроків — не помагає... (Панас Мирний, IV, 1955, 378); Недобре діло брехати: недобре для себе, а другому такого наробиш, що й не відчитаєш нічим! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 487).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 661.

Коментарі (0)