ВІДДАЛІК, присл.
1. З далекої відстані, здалека. От уже й виноградник видніється оддалік (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 216); І в сім'ї твоїх нащадків дужих Я тебе впізнаю віддалік (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 8).
2. На далекій відстані. Стояла удовина хатка на луці
під горою, оддалік собі від усякого іншого житла (Марко Вовчок,
I, 1955, 288);
// Осторонь. Дарка оглянулась. За нею,
трохи віддалік, стояла Юзя і так жалібно-тужно
дивилась (Леся Українка, III, 1952, 650); Євген Черниш сидів на
траві оддалік, спершись підборіддям на руки (Олесь Гончар,
I, 1954, 57).