ВІ́ДДАЛЬ, і, жін.
1. Простір, який відділяє один
предмет (місце і т. ін.) від іншого; відстань. Віддаль між
вовками і оленем, що спочатку була чимала, почала
зменшуватись (Микола Трублаїні, II, 1955, 52); У людей величина кроків
неоднакова. Щоб виміряти віддаль кроками, треба
знати величину свого кроку (Фізична географія, 5, 1956, 14).
З віддалі — з місця, відділеного певним простором від
кого-, чого-небудь. Вже дихав з віддалі вологою Дніпро
(Леонід Первомайський, II, 1958, 203); На віддалі — у місці, відділеному
певним простором від кого-, чого-небудь. Дівчина стояла
на віддалі двох кроків від коменданта (Ярослав Гримайло, Син..,
1950, 225).
2. перен. Різниця між ким-небудь у чомусь. Ніколи мене не кидала одна гадка, одно бажання: зменшити віддаль між мною і дамою мого серця (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І — II, 1905, 98); І враз Степан почув між собою і нею велику віддаль, яку проложило горе, почув докір совісті (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 156).
3. перен., рідко. Проміжок часу. Гайдар подивився навколо так, ніби в уяві вже бачив ці поля крізь віддаль наступних років (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 144).
4. у знач. присл., рідко. Те саме, що віддалік 2. Віддаль безвладною масою лежав недужий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 131); П'ятнадцять блискучих калібрів стоять на столі. Ще один стоїть віддаль на окремому рисунку (Вадим Собко, Любов, 1935, 65).