в означеннях
Тлумачення, значення слова «відділяти»:

ВІДДІЛЯТИ, яю, яєш і ВІДДІЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДІЛИТИ, ілю, їлиш, док., перех.

1. Розділяючи, відгороджувати від чого-небудь. Відділити частину кімнати перегородкою;
//  Розділяти, відмежовувати собою; бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь. Високий частокіл йшов од самих воріт до дому і одділяв широкий чистий двір од садка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 38); Потік відділював його [обійстя Беркутів] від гостинця (Іван Франко, VI, 1951, 28); Із-за завіси, що відділяє кімнату од естради, доносяться звуки симфонічного оркестру (Іван Кочерга, II, 1956, 119); Несказанно ніжною смугою відділив [світанок] сині сніги від синього неба (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 81);
//  Розділяти, відмежовувати (про певний проміжок часу, період). Одна тільки хвиля одділяла минуле од того, що сталось, а здавалось, що проминула вічність (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 100); Понад 100 років відділяють нас від тих часів, коли жив і боровся Пушкін (Літературна газета, 9.VI 1949, 1).

2. Брати яку-небудь частину від цілого. Панночка відділяла пасмо свого чудового чорного волосся, навивала його на щипці (Леся Українка, III, 1952, 603);
//  Відокремлювати когось, щось від кого-, чого-небудь. — Та щоб ото моїх діточок, бідненьких, маленьких немовляточок од рідної матері відділяли..?! (Остап Вишня, I, 1956, 291); І злому Трої супостату Макітру одділив [Низ] од плеч [плечей] (Іван Котляревський, I, 1952, 225); Але треба спершу розсортувати виграш, відділити срібло від міді (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 49);
//  Своєю поведінкою відстороняти себе від когось; відчужувати. Неля ніколи не відділяла себе від сестер і матері. Їх доля — була і її долею (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 354).

3. від чого, перен. Позбавляти зв'язку з чимсь; відривати. Не відділяймо слова від діла... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 170); Шевченко.. не міг відділяти поезії від життя, а, навпаки, брав їх у нерозривній взаємодії (Павло Тичина, III, 1957, 123).

4. Виділяти кому-небудь якусь частину із спільного господарства, майна для окремого господарювання. — Відділяй мене, батьку! Я сам по собі хочу бути хазяїном (Квітка-Основ'яненко, VI, 1957, 673); — По моїй смерті, як дівкам лучаться [трапляться] люди, віддавай їх та й відділюй їм пайки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 85); — Ти скажи їм, Йосипе, щоб вони [батьки] одділили Якова... (Панас Мирний, IV, 1955, 52); — Казали — перед самою війною дід-покійник відділив мого батька, справив на власне господарство (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 581.

Коментарі (0)