ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ, я, сер.
1. тільки одн. Дія за значенням відгалузити.
2. Відросток або бокова гілка рослини чи її кореня.
Коренева система.. складається з одного головного
кореня та великої кількості відгалужень (Бур'яни і боротьба з ними, 1957,
47);
// Гілка кровоносної, нервової та ін. систем
організму людини й тварини.
3. Частина електричних дротів, залізничної колії
і т. ін., що відходить убік від основного напрямку.
В шнуровій проводці відгалуження від магістральних
ліній найпростіше робити, безпосередньо з'єднуючи
жили відгалуження з жилами магістралі (Монтаж і ремонт.. електрообладнання, 1956, 56); До яру завжди сходиться чимало
менших ярів, яких називають відгалуженнями (Курс загальної геології, 1947, 103);
// перен. Відокремлена,
відділена частина чого-небудь. Франкознавство у наш час,
поряд із шевченкознавством, стало одним з
найвагоміших і найбагатших своїми творчими наслідками
відгалужень українського радянського
літературознавства (Радянське літературознавство, 1, 1966, 63).