Словник української мови

ВІДГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГОДУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех. Добре годуючи, вирощувати гладким (тварин). Восени він відгодовував птицю кашею та волоськими горіхами (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 162); Колгосп.. відгодував 186 голів свиней (Радянська Україна, 5.III 1953, 2);
//  розм. Добрим харчуванням сприяти погладшанню когось. Вже ж вона мене й годує! Одгодовує! (Леся Українка, IV, 1954, 201); Здається, були вони [австрійські офіцери] не в облозі, а десь в гостині, де їх одгодовували як на сало (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 216).