ВІДГОРЯ́ТИ, яє, недок., ВІДГОРІ́ТИ, рить, док.
Згорівши, відпадати від чого-небудь. Уже на коневі
і хвіст одгорів (Словник Грінченка);
// Кінчати горіти. * Образно.
За днем, що одгоряє, трохи жалко. Але вперед, чекає
нас майбуть! (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 35).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 572.