ВІДГО́РНЕНИЙ, ВІДГО́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відгорнути 1, 2. Кінець фіранки з одного боку відгорнутий (Олесь Донченко, II, 1956, 195); Він тримав полу піджака одгорнутою, але дістати з неї білет не було сили (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 535).