в означеннях
Тлумачення, значення слова «відказувати»:

ВІДКАЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКАЗАТИ, ажу, ажеш, док.

1. Говорити у відповідь, відповідати на чиїсь слова, запитання і т. ін. — Що тобі, сину? — питаю. — Тітко мої любі та милі, — відказує [Гнат], — як ви не схочете допомогти мені, то доведеться мені марно погибати... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 51); — Мій синку, — всміхнувшись, відказує татко, — в сімнадцятім році я був немовлятком (Наталя Забіла, Малим.., 1958, 4); — Звідки ти? чия ти? — Я сирота, — одказала Галя (Марко Вовчок, I, 1955, 325); — А на фронтах воно як там? — спитав [орач] чомусь пошепки. Давид відказав, що фронтів нема тепер (Андрій Головко, II, 1957, 12);
//  Відповідати на запитання письмово, листовно. Буду одказувати на Ваші питання: 1. Нема тепер у Полтаві назви Мазурівка і про неї ніхто з моїх знайомих не знає (Панас Мирний, V, 1955, 407).

2. розм. Заповідати комусь що-небудь перед смертю, залишати в спадок. — Вмираю, діти, — сказав він.. Хату я одказую на обидвох синів навпіл (Петро Козланюк, Опов. І. Клена, 1950, 11); Оскільки в Цезаря не було дітей, він усиновив Октавіана і відказав йому більшу частину свого величезного багатства (Історія стародавнього світу, 1957, 181).

3. діал. Відмовляти. — Спасибі тобі, мій таточку ріднесенький! Не відкажи і теперечки, — та й устала навколішки, і цілує його руки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 347).

4. розм. Те саме, що відмовляти 4. Відказав мотор;
//  Переставати діяти (про органи чуття, кінцівки і т. ін.). — Літають високо? — серйозно запитав Льонька. — Не помітив я, — до хмар ясно бачив, а там очі одказали (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 244).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 588.

Коментарі (0)