ВІДХІ́Д, ходу, чол.
1. Рух від якогось пункту;
відбуття, відправлення. Онисько перед одходом [у москалі]..
сказав Йосипові, що він не зоставе [залишить] так
його сім'ї (Панас Мирний, IV, 1955, 53); До відходу поїзда
залишилось сорок хвилин (Олесь Донченко, I, 1956, 478);
//
Вихід кого-небудь з певного приміщення тощо. По відході
Підпари хазяйка мліла, наче вмирала (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 52); Дівчина здвигнула плечима й збиралась до
відходу (Ольга Кобилянська, I, 1956, 441).
♦ [Бути] на відході: а) зібратися йти;
відходячи. Довго слухав і Бертольдо, Далі мовив на відході
(Леся Українка, I, 1951, 369); Він [Вересай] уже зовсім був на
відході, коли прийшли кликати його до Галагана (Федір Бурлака,
О. Вересай, 1959, 103); б) закінчуватися. Зима була на
відході (Григорій Епік, Тв., 1958, 49).
2. військ. Відступ із певних позицій. Відхід ешелону прикривав бронепоїзд (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 31); Заслон морської піхоти, яка прикривала наш відхід, уже рвонувся в атаку (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 537).
3. перен. Залишення якого-небудь заняття, відмова
від попередньої діяльності, справи. Відхід від
мистецтва;
// Відмова від попередніх поглядів; розрив
з чим-небудь. Відхід від народницьких ідей.
4. перев. мн. Залишки сировини, матеріалів, які утворюються в процесі виготовлення продукції й можуть бути використані для іншого виробництва. Хіміки давно вже навчилися перетворювати відходи різних виробництв у цінні, корисні речовини (Таємниці вапна, 1957, 67); Щоб збільшити запаси силосу, всемірно використовують відходи рільництва й овочівництва (Колгоспник України, 9, 1959, 2).
5. Втрати при вирощуванні тварин. Відхід [молодняка] до тримісячного віку не перевищував 4 процентів (Соціалістичне тваринництво, 1, 1956, 18).