ВІДХЛИНА́ТИ, аю, аєш, недок., ВІДХЛИ́НУТИ, ну, неш, док.
1. Текти назад від чогось. Потім устромила голову в корито і довго стояла стовбура, відчуваючи, як гаряча кров відхлинає від голови і робиться легше (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 428); Кров нараз відхлинула від її обличчя, і воно.. стало в цю хвилинку жовтим, старішим (Семен Журахович, Опов., 1956, 28); Хвилі відхлинули від берега.
2. перен. Швидко відходити, відступати від кого-, чого-небудь (про натовп, групу людей). Маса поволі розгойдується, ніби одхлинає назад (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 124); Діти одхлинули від вікон (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 72); Лава вершників відхлинула та скотилася вниз на дно балки (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 463).
3. тільки док., безос., діал. Полегшало, стало легше на душі. — Се якась інша молода княгиня. — Мені наче одхлинуло (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 390).