ВІДХРЕЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДХРЕСТИТИСЯ, ещуся, естишся, док.
1. тільки недок., заст. Хрестячись, намагатися відвести від себе так звану нечисту силу. І од хрещу валась, і одмолювалась, і одпльовувалась Марина од нечистого... (Нечуй-Левицький, I, 1956, 112); Божі слуги у рясах не забороняли мирянам вірити в забобони, вони тільки радили людям відхрещуватись від чортовиння свяченою водичкою (Петро Козланюк, Сонце. 1957, 4).
2. перен., розм. Всілякими засобами відмовлятися
від кого-, чого-небудь. Ідеологія умираючого класу —
буржуазії всіма силами намагається приховати свою
партійність, відхрещується від свого класу (Шамота, Талант і народ,
1958, 207); Федорові й сьогодні вдалося всілякими
засобами відхреститися від зустрічі з Віктором (Микола Руденко,
Вітер.., 1958, 137).
♦ Ані (ні, не) відхреститися, ані (ні, не)
відмолитися — ніяк не можна уникнути, позбутися кого-,
чого-небудь. Від смерті ані відхреститися, ані
відмолитися (Номис, 1864, № 8250); Відхрещуватися
руками й ногами — рішуче відмовлятися від кого-,
чого-небудь. У медичному штаті працювало двоє — Хлипалів
двійник, від якого наш Хлипало відхрещувався руками
й ногами — не визнавав родичівства, та лікар-стоматолог
панна Нонна (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 197).