ВІДХИЛЯТИ, яю, яєш і ВІДХИЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДХИЛИТИ, илю, илиш, док., перех.
1. Переміщати, відводити що-небудь у якийсь бік
порівняно з попереднім положенням. Панни з реготом
посунулись через густі лози, одхиляючи їх од лиця
руками (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 81); Вівчарі, одхиляють
коліна од дірки, кудою скаче у струнку вівця (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 324); Галя вже одхилила голову, і його губи
цмокнули в пустому повітрі (Степан Васильченко, I, 1959, 179); —
Спочиньте.., — сказала Марія, відхиливши важку оксамитову
портьєру (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 23);
// Відтягати
назад своєю вагою. Важкі вороні коси відхиляли її
голову трохи назад (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 370);
// Трохи відчиняти (двері, кватирку тощо); прочиняти.
— Прошу на сніданнє! — сказала стара Осипова,
відхиляючи двері світлички (Іван Франко, II, 1950, 300);
Прислухається, далі одхиляє трошки ляду, придивляється,
в шпарку (Леся Українка, II, 1951, 189); Дівчина, відхилила
березову хвіртку (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 7).
2. перен. Те саме, що відвертати 5. Всі силкувались
його втішати, розважати, розказувати про деяких
старих довговічних людей, відхиляли думки од
смерті (Нечуй-Левицький, I, 1956, 245); Із шляху певного тебе не
відхилив Ні острах, ні життя принади (Володимир Самійленко, I,
1958, 126).
Відхиляти (відхилити) увагу — те саме, що
Відвертати (відвернути) увагу (див. відвертати).
3. перен. Відкидати, не приймати чого-небудь. Санінструктор штабу Леночка Перова.. суворо відхиляла ніжні погляди молоденьких лейтенантів (Юрій Яновський, I, 1958, 382); [Зізі:] Я зовсім не силкуюсь відхилити правду (Марко Кропивницький, V, 1959, 603); — Проект не відхилили, завдання ті ж самі (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 10).