в означеннях
Тлумачення, значення слова «відкликати»:

ВІДКЛИ́КАТИ див. відклика́ти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 592.

Коментарі (0)

ВІДКЛИКА́ТИ, аю, аєш, недок., ВІДКЛИ́КАТИ, ичу, йчеш і діал. ВІДКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Кличучи, звертаючись до когось, просити відійти від кого-, чого-небудь. Багіров відкликає Ясногорську вбік і, блискаючи темними іскрами косих очиць, говорить із зворушливою таємничістю (Олесь Гончар, I, 1954, 182); Роман Петрович.. закружляв навколо, вигадуючи якийсь привід, щоб відкликати дівчину, та нічого путящого в голову не лізло (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 178).

2. Змушувати когось залишити місце призначення, припинити виконання певних обов'язків. — Командування я передаю контр-адміралу Багрову. Мене відкликає Ставка на інший фронт, — твердо і ясно вимовив командуючий (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 84); Геодезичну експедицію з порогів терміново одкликали й послали до села Верхатова на Ангарі (Микола Трублаїні, I, 1955, 107).

3. діал. Повертати до попереднього стану благанням, просьбою, покликом. — Пану смерть твоя не вчинить пільги, А твоє життя пропало марно. Схаменись, дівчино необачна, Відійди, ще можеш все відкликать (Іван Франко, XII, 1954, 306).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 592.

Коментарі (0)