в означеннях
Тлумачення, значення слова «відкочувати»:

ВІДКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОТИТИ, очу, отиш, док., перех.

1. Котячи, переміщати щось убік або назад від чого-небудь. Якось відкотила [Христя] кадуб, що зимував під повіткою, і побачила під ним.. двійко чорних жучків (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 204); Легенький літній вітер не швидко відкотив за річку пилюку (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 67);
//  Переміщати вручну те, що на колесах (віз, вагонетку, тачку тощо). — Ти ж, Карпе, мовчи, — сказав мені Іван, як кавуни прибрали і одкочували віз у сарай (Панас Мирний, I, 1954, 188); Вагонетку за вагонеткою одкочували дівчата, на їхнє місце ставав порожняк (Юрій Яновський, I, 1958, 458); Лодиженко відкотив і висипав землю з Ахметової тачки, порожню поставив поруч і чекав (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 147).

2. Відгортати закочені рукава тощо, підводити комір. — Влада багатіїв, тату, не вічна.., — говорив Іван, відкочуючи комір свити, щоб не котилися на шию холодні краплини дощу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 33); Обличчя Каргата не змінилось. Він відкотив рукава, розгладив їх (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 594.

Коментарі (0)

ВІДКОЧУВА́ТИ див. відкочовувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 595.

Коментарі (0)