в означеннях
Тлумачення, значення слова «відкочуватися»:

ВІДКОЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДКОТИТИСЯ, очуся, отишся, док.

1. Котячись, віддалятися вбік або назад від чого-небудь. Старовинні гармати.. відкочувались при пострілі (Курс фізики, I, 1957, 136); — Машина скокнула в ямку та так шкереберть і перевернулася.. Одно колесо від неї аж геть-геть одкотилося (Панас Мирний, IV, 1955, 247); Легко виплигнула пружина, стрибнула на землю і, підплигнувши, одкотилась під стіл (Микола Трублаїні, I, 1955, 96);  * Образно. Сірими клубками непомітно відкотилися за ліс хмари (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 179).
Недалеко відкотиться яблучко (яблуко) від яблуньки (яблуні) — про того, хто подібний характером, поведінкою до своїх батьків. Не дурно кажуть: недалеко відкотиться яблучко від яблуньки: у Нечипора була уся батькова натура (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 101).

2. перен. Відступати (про супротивника). Збитий з висот, противник відкочувався далі (Олесь Гончар, I, 1954, 75); Втративши кілька машин, ворог нарешті відкотився (Семен Скляренко, Орл. крила, 1948, 44);
//  Віддалятися. Відкотилась від нас війна — рани стали видніші (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 187);  * Образно. Гулом молотарок на широких токах багачів і глухими лунами ціпів на маленьких токах жінок-солдаток відкочувалось літо (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 72).

3. Текти назад (про хвилі). Хвилі лізуть на берег і одкочуються назад (Юрій Яновський, IV, 1959, 45); Підкрались [хвилі] і вдарили раптом в борти, потрясли корабель наш і з реготом геть відкотились... (Леся Українка, I, 1951, 245).

4. Відгортатися (про закочені рукава, комір і т. ін.). Коли Богдан відчиняв двері, рукав його куртки трохи одкотився (Юрій Яновський, II, 1958, 86).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 595.

Коментарі (0)