ВІДКУ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкупити. — Звісно, гуртом веселіше, — посміхнувся до Насті Гаркуша і відійшов до свого, відкупленого в діда вікна (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 41).
ВІДКУ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкупити. — Звісно, гуртом веселіше, — посміхнувся до Насті Гаркуша і відійшов до свого, відкупленого в діда вікна (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 598.