ВІДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУСИ́ТИ, ушу, усиш, док., перех.
1. Кусаючи, відокремлювати, відділяти зубами частину від цілого. Ковтав [Джузеппе] .. дрібненькі рибки і одкушував ноги у молодого спрута (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 417); Вона одкусила нитку зубами і одвернулася від сестри (Леся Українка, III, 1952, 746); Грому, здається, легше відкусити собі язика, аніж ще раз попросити [баян] (Юрій Яновський, IV, 1959, 104).
2. Відокремлювати частину чогось металевого обценьками, щипцями тощо. Гриньо обценьками відкушував шматочки дроту (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 72).