ВІДЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
відліпити;
// відліплено, безос. присудк. сл. [Вася :] Піонери
ніколи не читають чужих листів... Хоча ось і з другого
боку відліплено (Іван Микитенко, I, 1957, 436).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 601.