ВІДЛЮТУВА́ТИ, ую, уєш, док. Перестати, закінчити лютувати. Відлютують сиві морозища і буранисті заметілі. Громом розбудить землю весняне небо (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 16); Зима одлютує — волога весіння В земній глибині обмиває коріння (Леонід Первомайський, II, 1958, 132).