в означеннях
Тлумачення, значення слова «відлучати»:

ВІДЛУЧАТИ, аю, аєш і рідко ВІДЛУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛУЧИТИ, учу, учиш, док., перех.

1. Відокремлювати від кого-, чого-небудь, позбавляти зв'язку, порушувати стосунки з ким-, чим-небудь. [Люцій:] Прошу, порадь, чи нам не можна виправдатись якось, не відлучаючи себе від інших? (Леся Українка, II, 1951, 471); — Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Юрій Яновський, I, 1954, 25); Унія Люблінська 1569 року відлучила наші землі від Литви і прилучила їх безпосередньо до Польщі (Іван Франко, XVI, 1955, 413).
 Відлучати (відлучити) від церкви кого — проголошувати чужим церкві, виключати з числа віруючих. Найсвятіший синод відлучив Толстого від церкви (Ленін, 16, 1949, 286).

2. Припиняти годування дитини грудьми, материнським молоком. — Скучився, маленький? — бере [Галина] з батькових рук сина, і він, за звичкою, шукає груди, хоча вже мати й відлучила його (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 253);
//  Не допускати маля домашньої тварини до матері, щоб воно ссало. Відлучати молодняк найкраще в 6—7 місячному віці (Конярство, 1957, 100); Не вік же ягоді на гілці червоніти, Не вік при матері і дівці дівувать... Ой, час теляточко від матки одлучити!.. (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 183).
 Відлучати (відлучити) від грудей — перестати годувати дитину грудьми. Оце тільки від грудей одлучать, так уже воно від діда й нікуди (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 130).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 602.

Коментарі (0)