в означеннях
Тлумачення, значення слова «відлуння»:

ВІДЛУ́ННЯ, я, сер., поет.

1. Відбиті звуки, що долинають здалека, з відстані; луна. І чути — лине дзвін підків, Відлуння бою, пісню дальню (Павло Усенко, Шість, 1940, 8); Урочистими співами [щедрівники] так розгойдали село, що воно й досі не вгамувалося, плеще тихим відлунням щедрівок (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 18).

2. перен. Відгомін якоїсь події, слави серед людей; відгук. Відлуння слави і неслави Він [поет] чув у звуках кобзарів (Максим Рильський, 300 літ, 1954, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 602.

Коментарі (0)