ВІДЛИ́ГЛИЙ, а, е. Який відлиг. Михайло Сеспель, грузнучи й ковзаючись по натертій відлиглій дорозі, важко шкутильгав селом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 307).
ВІДЛИ́ГЛИЙ, а, е. Який відлиг. Михайло Сеспель, грузнучи й ковзаючись по натертій відлиглій дорозі, важко шкутильгав селом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 307).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 601.