ВІДЛИ́ГНУТИ, не, док.
1. Розмерзнути, розтанути
внаслідок потепління. Дорога відлигла;
// безос. Десь
удосвіта почало туманитись, відлигло, наче білі прозорі
хмарки попадали на землю з гіллястого неба (Василь Земляк,
Гнівний Стратіон, 1960, 9).
♦ Відлигнути на серці — полегшати на серці. Ось
скоро й обмолотини будуть... Може таки і в нас одлигне
на серці (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 327).
2. розм. Те саме, що відвологнути. Оце після дощу земля відлигла (Словник Грінченка).